Неділя, 21.10.2018, 08:45
Вітаю Вас, Гість

Життєвий шлях Марії Монтессорі та розвиток її педагогічної системи

/Files/images/2.jpgПедагогіка видатного італійського гуманіста Марії Монтессорі (1870—1952), як справедливо стверджують, «завоювала весь світ». У світовому педагогічному досвіді не було і немає такого органічного поєднання різних знань, як у розробленій нею технології. Загалом педагогічна система М. Монтессорі репрезентує теорію вільного виховання й сенсуалізму (напрям у теорії пізнання, який визнає відчуття єдиним джерелом знань) у педагогіці. Глибина реалізованих у цій технології теоретичних положень, досконалий методичний і дидактичний інструментарій дають змогу використовувати її у різних педагогічних умовах.
Небагатьом ученим і педагогам пощастило за життя здобути світове визнання і повагу, побачити, як поширюються та реалізуються їхні ідеї. М. Монтессорі належить до таких постатей у світовій педагогіці. Засади Монтессорі-педагогіки реалізують Монтессорі-дитячі садки, Монтессорі-школи. Функціонують вони в країнах Європи, Америки, Азії, Австралії. На початку XX ст. такі навчально-виховні заклади діяли і в нашій країні, однак згодом у зв´язку з уніфікацією типів освітніх закладів, програм і методів роботи з дітьми, а також через різку критику теорії Монтессорі за її невідповідність комуністичній ідеології їх було заборонено. На початку 90-х років XX ст. вітчизняну Монтессорі-педагогіку відроджено. Нині в окремих дошкільних закладах України, як і Росії та Білорусі, принципи Монтессорі-педагогіки інтегруються з традиційними для вітчизняної педагогіки виховними та освітніми програмами.
Світове визнання технологія М. Монтессорі здобула завдяки гуманістичному підходу до виховання і навчання дітей, вірі у безмежні можливості розвитку дитини, опорі на її самостійність та індивідуальність. Виховна мета цієї технології полягає в розкритті духовного та інтелектуального потенціалу дитини, засобами її досягнення є не зовнішні впливи на особистість, а спеціально сформоване середовище, своєрідна «духовна екологія».
/Files/images/35.gifМ. Монтессорі народилася 1870 р. неподалік портового міста Анкона, що на Адріатиці, в сім´ї військового. Батьки її були глибоко релігійними людьми, неухильно дотримувалися католицьких правил і звичаїв. У такому дусі виховували і свою єдину дочку.
Шістнадцятилітньою вона вступила до Технічної школи Мікеланджело Буанарроті з наміром здобути професію інженера. Однак невдовзі її інтереси переорієнтувалися на медицину, і Марія стала студенткою медичного факультету університету. На той час це був ризикований вчинок, оскільки вища освіта жінок не схвалювалася. У липні 1896 року М. Монтессорі отримала (перша серед жінок в Італії) диплом доктора терапії та хірургії Римського університету.
Після закінчення університету вона створила спеціальну школу, а згодом і медико-педагогічний інститут для дітей з бідних сімей і сиріт, де розробила і застосувала різноманітний дидактичний матеріал, який пізніше увійшов в історію як «Золотий матеріал» Монтессорі.
За власною методикою М. Монтессорі навчила дітей читати і писати так, що на вступному іспиті до народної школи вони виявили значно кращі результати, ніж діти з нормальних сімей. Це викликало справжню педагогічну сенсацію. Успішність, як вважала Монтессорі, залежить від методів навчання: психічний розвиток занедбаних дітей підтримували і стимулювали, а розвиток дітей із нормальних сімей затримували через відсутність індивідуальних програм навчання.
Розробляючи власну педагогічну систему, М. Монтессорі спиралась на ідеї французьких психіатрів і педагогів Жана-Гаспара Ітара (1775—1838) та Едуарда Сегена (1812—1880), які теоретично обґрунтували і практично довели неабиякі можливості виховання дітей з особливими потребами за допомогою спеціальних вправ. В ідеї Е. Сегена про доцільність застосування у процесі виховання нормально розвинених дітей фізіологічного методу, що ґрунтується на індивідуальному дослідженні дитини, організації виховних прийомів з урахуванням фізіологічних і психологічних явищ, М. Монтессорі побачила потенціал, реалізація якого могла б реформувати школу, виховання загалом.
Після багаторічних наукових пошуків М. Монтессорі задумалася над створенням системи, яка була б строго індивідуалізованою, давала б змогу педагогові спостерігати за дитиною і вивчати її. Посередником між педагогом і дитиною, за її переконанням, має бути дидактичний матеріал, покликаний пробудити самодіяльність дитини, допомогти її самовихованню, самонавчанню, саморозвиткові. Зібравши, осмисливши й інтегрувавши компоненти багатьох педагогічних теорій (Р. Перейри, Ж.-Г. Ітара, Е. Сегена, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, Ф. Фребеля та ін.), М. Монтессорі розробила цілісну систему, в якій відсутність, на перший погляд, теоретичної новизни й оригінальності, за багатьох безперечних переваг, є її головною практичною силою.
/Files/images/mariya_montessori.jpgНе визнаючи класноурочної системи, М. Монтессорі змінила інтер´єр приміщень, у яких навчалися діти. Переставляти відповідно до своїх потреб легкі переносні столики, маленькі стільчики й крісла могла навіть трирічна дитина. Різновікові Монтессорі-групи об´єднували вихованців від двох з половиною до шести років. Кожен із них вчився працювати наодинці або разом з іншими. Цей вибір дитина робила сама, дотримуючись основних правил групи і спонукаючи до цього інших. Новачкам допомагали старші, досвідченіші. Здобувши згодом навчальні навички, вони вже допомагали тим, хто цього потребував. Так малюки вчилися поводитися у товаристві різних людей, тобто набували навичок соціальної поведінки. За таких умов у дітей швидко з´являвся довільний, внутрішній інтерес до занять, що й було метою їх виховання. Популярність нової педагогічної системи ширилася за межі Італії. Щоб ознайомитися з нею, до Риму прибували вихователі, вчителі з Іспанії, Голландії, Англії, Швеції.
Педагогічні ідеї М. Монтессорі стрімко здобували прихильників у різних країнах. Багатьох із них у 20—40-ві роки вона відвідувала особисто, організовуючи там з феноменальним успіхом лекції й демонстраційні заняття. Всюди створювались дитячі заклади, які працювали за системою Монтессорі. Її педагогіка не знала державних, національних і релігійних кордонів. Серед друзів М. Монтессорі були австрійський психіатр, психолог Зігмунд Фрейд (1856—1939), американський філософ, психолог і педагог Джон Дьюї (1859—1932), швейцарський філософ, психолог Жан Піаже (1896—1980), американський винахідник у сфері техніки Томас Едісон (1847—1931) та ін.
/Files/images/acd694d06d486e36967b84e9817f95f4.jpgПраці М. Монтессорі були перекладені майже всіма мовами світу. Найвідоміші з них: «Метод наукової педагогіки» (1909), «Педагогічна антропологія» (1913), «Самовиховання та самонавчання у початковій школі» (1922), «Виховання для нового світу» (1946), «Розвиток потенційних можливостей людини» (1948), «Формування людини» (1950). Висунення кандидатури М. Монтессорі для присудження Нобелівської премії в 1949, 1950 і 1951 pp. свідчило про всесвітнє визнання її творчого доробку.
Життя М. Монтессорі обірвалося в 1952 р. у Голландії, однак її ідеї популярні й нині. У світі існують десятки тисяч шкіл Монтессорі (дитячих садків, початкових шкіл, гімназій, ліцеїв), у деяких університетах та інститутах є відділення, які готують Монтессорі-вчителів.
 
                                                                                                            
 
В основі методу Марії Монтессорі лежать спостереження за дитиною і природні закони її психіки. Досвідом роботи М.Монтессорі довела, що в кожній дитині існує свій природний внутрішній потенціал, який може розвинутися тільки у взаємодії з навколишнім середовищем та за наявності свободи.
Одним із висновків методу Монтессорі є те, що домінувати у навчанні та вихованні дітей має середовище. Діти вивчають середовище в класі і знаходять у ньому те, що відповідає їхньому інтересові саме на даному ктапі розвитку.
Готує середовище вчитель, керуючись знанням відкритих Марією Монтессорі сензитивних періодів. Це періоди особливого чуттєвого сприйняття та настрою психіки у житті дитини, коли вона на перевагу всім іншим видам діяльності обирає щось одне.
Ось орієнтовні строки сензитивних періодів за Марією Монтессорі:
Від 0 до 6 років — період розвитку мовлення.
Від 0 до 3 років — період сприйняття порядку.
Від 0 до 5,5 років — період сенсорного розвитку.
Від 1,5 до 2,5 років — період сприйняття маленьких предметів.
Від 1 до 4 років — період розвитку рухів і дій.
Від 2,5 до 6 років — період розвитку соціальних навичок.

Послуговуючись методом спостереження, вихователь постійно змінює середовище в групі так, щоб воно відповідало потребам дитини. Навчання відбувається через самостійну роботу з Монтессорі - матеріалом.
Що ж до основних принципів методики, то вони такі:
• Індивідуальний підхід до дитини. Це не просто слова: малюк сам може обирати, чим йому займатися, сам визначає, скільки часу він витратить на заняття.
• Навчання обов'язково повинно проходити у грі.
• Основне гасло методу: «Допоможи мені це зробити самому». Тобто завдання дорослого не робити за дитину, а стимулювати її власну активність.
• Для розвитку дитини необхідно створити спеціальне розвиваюче середовище, яке так і називають «Монтессорі-середовищем». У такому середовищі дитина зможе і захоче виявити свої здібності.
• Не слід прискорювати розвиток дитини, але, водночас не можна і пропустити той момент, коли дорослий повинен дати дитині матеріал для пізнання навколишнього світу.
• Головна рушійна сила педагогіки — це інтерес. Якщо вам вдасться викликати і підтримувати його у дитини, то успіх виховання забезпечений.
 

План-конспект монтессорі-заняття "В Африці"

 

 

Мета заняття:

— ознайомити дітей з екзотичними тваринами та місцем їх проживання;
— розвивати сенсорні відчуття дитини;
— виховувати любов до природи, самостійність, охайність

Матеріали:

  • Дерево у вазонку (пальма)
  • Іграшки, фігурки тварин
  • Відерко з манкою (приблизно на 3-5 л.), де б помістились фігури тварин
  • Лієчки, пляшечки для води і для сипучих
  • Карточки Домана (екзотичні тварини, фрукти тощо)
  • Іграшки-шнурівки, пірамідки, конструктори (для зон сенсорного та практичного розвитку)
  • Музичні іграшки (сенсорний розвиток)
  • Масажна доріжка (трап – зона фіз. розвитку)
  • Шнурки – ліани, прикріплені до турніка або стелі, на яких діти змогли б повисіти
  • Музика – звуки природи – голоси тварин
  • Солене тісто (ліпити високу пальму)
  • Рюкзак


Хід заняття:

Організаційний момент

1.1. Привітання з частинами тіла та одне з одним (пісенька «Добридень»)

"Добрий день, добрий день, добрий день!", — скажу.
Як вранці прокинусь, до мами (татка) біжу.
Ось очка, ось носик, ось вушка і ротик,
Голівка і шийка, а це ось — животик!


1.2. Збираємось у подорож. В Африку летимо на літаку. Імітуємо рухами крила літака

Літачок будуєм ми,
Відірвемось від землі,
Летимо далеко,
Куди летять лелеки
А лелеки восени в вирій відлітають
Де є тепла Африка добре вони знають.


2. Основна частина.

2.1. Звуки природи. Ми прилетіли в Африку. Тут пальми високі-високі, баобаби товстенні-товстенні, а ліани тоненькі та довгі. (Показуємо рухами)

2.2. Показ карточок Домана (екзотичні тварини, фрукти тощо)

2.3. Тут є пустеля. (Манка – пісок.)

Пальчикова зарядка по манці.

Хлопчик любить скрізь ходити,
Ніжки мають тупотіти.
Ми крокуємо рівненько –
Вище ноги підіймай.
Ти – наліво, я – направо.
Ми крокуємо старанно!
Ти – направо, я – наліво,
Всюди ідемо сміливо!

2.4. Діти шукають у піску тваринок. Віршики про тваринок

 

Жирафа в Африці найвища, 
Тому до сонечка найближча.
 
В тигренятка гострі зубки
І м'яка смугаста шубка!
 
Називають носорога носоріг,
Бо у нього є на носі гострий ріг.
 
Лев — і сильний, і сміливий,
В нього гарна, пишна грива!
 
Сірий слон на гору схожий,
Він сурмити в хобот може.
 
Любить мавпочка хвостата
По ліанах пострибати.
 
Крокодил зубатий дуже,
І тому із ним не дружать!
 
Скаче зебра по стежині 
У смугастій одежині.
 
Їсть колючки верблюд охоче,
А інших страв верблюд не хоче.
 
Бегемотик вайлуватий
Біля річки любить спати.
                                (Олеся Квітка)

 

(У сипучій зоні тактильного відчуття зможете пересипати пісочок із однієї пустелі в іншу).

2.5. Пісенька Железнових

1. У жирафа пятна-пятна, пятна-пятнышки везде,
У жирафа пятна-пятна, пятна-пятнышки везде –
На лбу, на ушах, на шее, на локтях,
Есть на носах, на животах, коленях и носках…

— А у зебры есть полоски…
— У слонов есть складки-складки…
— У котят есть шерстка, шерстка...

2.6. Погодуємо тваринок. Які з них люблять травичку?

2.7. А ще тут, у Африці велика спека, тут дуже гаряче. Хочеться пити, особливо у пустелі.

Знаєте тваринку, яка найбільше п'є? Це – верблюд.

В мокрій зоні практичного розвитку можна напоїти верблюда – поливати мішечки із піском (полити кактус?)

2.8Пісенька Железнових

1. Вот так висят на ветке обезьянки в Лимпопо,
     Вот так висят на ветке обезьянки в Лимпопо,
     Лимпопо, Лимпопо, Лимпопо, Лимпопо!

 2. Вот так едят бананы обезьянки в Лимпопо,
     Вот так едят бананы обезьянки в Лимпопо,
     Лимпопо, Лимпопо, Лимпопо, Лимпопо!

— Вот так ботинки чистят обезьянки в Лимпопо…
— Вот так штаны стирают обезьянки в Лимпопо… 

Переклад українською:

 

1. Так на гілках гойдаються мавпочки у Лімпопо,
    Так на гілках гойдаються мавпочки у Лімпопо,
    Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо! 
   
2. Ось так їдять банани мавпочки у Лімпопо,
    Ось так їдять банани мавпочки у Лімпопо,
    Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!
 
3. Ось так перуть штанята...
4. Ось так метуть підлогу...
5. Так черевички чистять...

 

3. Самостійні ігри по зонам

У творчій зоні – можна ліпити із соленого тіста, наприклад, пальми. Або малювати.
У мокрій – напоїти верблюда або полити кактуси.
У сипучій пересипати «пісок» і шукати у ньому тварин

4.1. Завершення заняття. Прощання з Африкою. 

Наші тваринки не хочуть із нами розлучатися, вони хочуть подорожувати разом із нами. Давайте складемо їх у рюкзак і привеземо їх до себе в зоопарк. Там не забудемо щодня їх годувати!

4.2. Ну а додому ми попливемо на кораблику:

Підіймаємось на корабель по трапу (масажна доріжка)

Корабель великий маємо,
В плавання ми вирушаємо.
Пливемо додому
До рідних і знайомих. (де усе знайоме)

4.3. Масаж

Ну що, друзі, вам сподобалась подорож?
Ви, мабуть від неї дуже втомились?

Ми мандрували і трудились –
Ручки, ніжки потомились,
І тепер матусі наші
Зроблять кожному масажик.

Кладемо малюка собі на коліна і імітуємо рухи, ніби ліпимо.

Мама вирішила взяти пластилін (або шматочок соленого тіста) і зліпити собі малюка:

Спочатку вона скатала великий животик, потім зліпила голівку, потім прикріпила ручки, ніжки, виліпила кожний пальчик на ніжках, на ручках, зробила так, щоб лікті рухалися, колінки згиналися.

Потім почала ліпити обличчя: зробила носик, намалювала губки, очка, брови і повіки, а по боках зліпила акуратненько вушка. Потім зробила волоссячко, ніжно зачесала його і пригладила. Розгладила чоло і міцно поцілувала! Ось і готовий наш малюк!